 |
|
| ||||||||
| Хронологiчно | ||||||||
 | | | ||||||
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739023 вiд 2026-01-10 00:24:49
Гарна загадка (не моя). За яким принципом розставлені країни?
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739040 вiд 2026-01-10 11:01:20
OlegSh
№ 1739029
Цікава ідея. Але збігається лише слово «перший». Зроблю підказку — це пов’язано зі спортом.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739048 вiд 2026-01-10 12:26:52
Voxa (м. Запоріжжя) № 1739046
klirik № 1739045
Ще цікаво, як вони відокремили британців?
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739062 вiд 2026-01-10 16:05:28
OlegSh
№ 1739061
Коли кожна національність забила свій перший гол у НХЛ.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739065 вiд 2026-01-10 17:13:13
klirik
№ 1739063
Це з офіційної сторінки НХЛ в Інстаграмі.
https://www.instagram.com/p/DTNhERQEi-J/
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739317 вiд 2026-01-14 23:12:57
sk
є 1739183 вiд 2026-01-12 12:29:29
пишуть що ми з молдовою повністю закрили пункти переходу з тирасполем...
- - - - - - - -
Учора мій друг з’їздив на кілька годин у ПМР. Жодних проблем із перетином кордону - ні на в’їзд, ні на виїзд. Огляду автомобіля з боку молдовської митниці взагалі не було. Усі розповіді про нібито закриття пунктів пропуску - не що інше, як ІПСО.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739322 вiд 2026-01-15 00:14:30
Vichny
№ 1739318
Інформація в телеграм-каналах виглядала так:
- - - -
"❗️Украина и Молдова полностью отрезали Приднестровье от военных поставок — 1500 российских военных остались без топлива, оружия и ресурсов
Обе страны закрыли все пункты пропуска с Приднестровьем и проводят жесткий контроль всего, что заезжает/выезжает.
Логистика невозможна ни по воздуху, ни по суше. "
- - - -
Там же було посилання на першоджерело, де нині опубліковано спростування та вибачення за неперевірену інформацію:
https://euromaidanpress.com/2026/01/12/frontline-report-ukraine-and-moldova-trap-russias-hidden-army-with-new-years-midnight-move/
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739517 вiд 2026-01-19 00:55:04
Цікава дописка з Facebook. Переклад з кацапської.
Є у Фінляндії таке місто — Порнайнен, на півдні країни. Там централізованим опаленням займається компанія Loviisan Lämpö. Так от, ця компанія разом із фірмою Polar Night Energy збудували круглу залізну бочку з дво- або тришаровими стінками (точно не знаю) та теплоізоляцією — висотою близько тринадцяти метрів і діаметром п’ятнадцять (чи навпаки — не суттєво).
Усередину цієї бочки вони засипали відходи місцевого виробництва камінів — брухт талькового каменю. А до всього цього причепили величезний резистор. І почали заганяти туди надлишки електроенергії, що виробляється влітку вітровою та сонячною генерацією, у вигляді тепла.
А надлишків у Порнайнені вистачає: влітку там сонячно й вітряно, а взимку — навпаки. Ці надлишки через резистор нагрівають уламки талькового каменю всередині до шістсот градусів, і він лежить там, мов у термосі, аж до зими. Сумарна енергетична ємність цієї штуки — 600 мегават-годин.
Узимку вона підігріває труби для опалення будинків місцевих мешканців. Якщо запитати в ШІ, скільки кіловат-годин потрібно середньому фінському будинку на опалення, він відповість: від 0,8 до 1 кВт·год на рік на квадратний метр. Виходить, що ці 100 мегават-годин можуть опалювати протягом року 100 000 квадратних метрів житла.
Якщо ж знову запитати в штучного інтелекту, яка середня площа приватного будинку у Фінляндії, він відповість — 112 квадратних метрів. Отже, одна така установка може опалювати приблизно дев’ятсот будинків. А це, взагалі-то, чимало.
Чи вигідно таке робити? Точно сказати складно. З енергетичного погляду — схоже, що вигідно. А от з інвестиційного я прикину приблизно за тиждень і тоді напишу.
Сьогодні найдешевша частина системи сонячного облаштування будинку — це самі сонячні панелі. Китайці, дотуючи цю галузь державою, загнали себе в цінові війни, і самі панелі зараз коштують майже нічого. Так, китайські панелі — лайно і значно гірші за американські чи німецькі, зате вони практично безкоштовні. І простіше купити три китайські панелі — дві поставити, а одну тримати про запас, коли встановлена зламається, — ніж одну німецьку, хай у неї й вищий ККД та значно довший строк служби.
Тож перевищити проєктну потужність системи за рахунок панелей — не проблема і майже нічого не коштує. Резистор для цієї системи, на око, теж не виглядає дорогим. А така от залізна бочка з подвійними чи потрійними стінками та теплоізоляцією — і поготів.
Тальк усередині з часом буде «вигорати». Але це відходи місцевого виробництва — поповнювати їх можна безкоштовно. А псуватися в цій системі, по суті, нічому. І ККД у неї доволі високий.
Бо кількість фазових переходів тут рівно така сама, як у будь-якій системі з вітряком чи сонячною панеллю. По суті, що там відбувається? Теплова енергія сонця перетворюється на електричну, заганяється в акумулятор у вигляді електрики, там зберігається, потім забирається з акумулятора у вигляді електрики й знову перетворюється на тепло. А тут що? Теплова енергія → електрика → по дроту в резистор → тепло (або ж одразу вітрова енергія на вході). Усе абсолютно так само.
З погляду втрат на зберігання взагалі спірне питання, де вони менші — в акумуляторі у вигляді електрики чи в цьому термосі у вигляді тепла. Це треба рахувати, а порахувати це зовсім не просто.
Але зробити тепловтрати дуже низькими — не складно, можу сказати це вам напевно. Бо в мене на фермі зимувало приміщення з басейном із дуже холодною водою для риби, де риба готується до ікрометання. Вода проточна, і ми її охолоджуємо з 23 до 4 градусів. Ці приміщення майже повністю теплоізольовані від вулиці, і за об’ємом вони значно більші, ніж та залізна бочка в Порнайнені — у багато разів більші. І нічого — впоралися.
Зрозуміло, що нам треба було ізолювати +4 від умовних +45 на вулиці, і це простіше, ніж ізолювати +600 від −25. Але все це вирішувано. Питання лише в системності підходу та правильній постановці задачі.
Зрозуміло, що така конструкція не є універсальною. Але сам принцип — запасати енергію в якійсь іншій формі, ніж електрика в акумуляторі, — виглядає перспективним.
Я був на сонячній електростанції, де енергію на ніч запасають у вигляді води, яку вдень надлишковою генерацією перекачують на висоту, а вночі отримують її назад через гідротурбіну. Власне, і в мене EnergyGeneration PI, одна з моїх компаній, будує станції з виробництва певної речовини з атмосфери за допомогою енергії сонячних панелей. Цю речовину, на яку попит є цілодобово, ми запасаємо в накопичувачі під тиском, а вночі постачаємо її саме з цього накопичувача — по суті, той самий акумулятор, але не у вигляді електрики як складової продукту, а у вигляді вже готового продукту.
От і фінська «банка» з гарячим тальком — це такий собі своєрідний альтернативний акумулятор, позбавлений класичних недоліків звичайних батарей: обмеженого строку служби, складності виробництва та рідкісності матеріалів, які в них використовуються. Звісно, це не панацея, але один із варіантів, що окреслює певну перспективу для подальших ідей.
Finland's Giant Sand Battery: A Revolution in Energy Storage?
https://www.youtube.com/watch?v=EbEVOa9IEgQ
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739539 вiд 2026-01-19 12:20:07
sk
№ 1739523 вiд 2026-01-19 09:15:42
десь читав що схожі системи є і у швейцарії
якщо все так ок - то чому таке не тиражується по світу?
- - - - - -
Уперше про цю ідею я почув років п’ятнадцять тому в Академії наук. Один наш доцент наполягав, що дуже вигідно накопичувати тепло у великих каменях у теплоізольованій підземній ємності. Але тоді все це існувало лише на теоретичному рівні. За минулий час ціни на сонячні батареї суттєво впали, ціни на газ у Європі зросли, і підприємливі люди почали шукати альтернативи газовому опаленню.
Фінська компанія Polar Night Energy запатентувала й створила першу у світі піщану батарею у 2022 році — тобто одразу після початку війни. Це була батарея у формі бочки розміром 4×7 метрів із ємністю 8 МВт·год.
https://polarnightenergy.com/reference/worlds-first-sand-battery/
Зараз вони вже перейшли до батарей значно більших розмірів.
Втім, фіни — не єдині, хто використовує цю ідею.
Ось я знайшов цікаве листування канадця, який зробив таку індивідуальну батарею для власного будинку. Нижче — переклад з англійської; у дужках я додав коментарі з переведенням у звичні для нас одиниці вимірювання.
----------------
A>
Мій власний будинок у Саскачевані опалюється таким самим способом. Але мій резервуар на 5000 галонів (18 927 літрів) закопаний на глибині 12 футів (3,6 метра) під землею, оточений 4-футовим (1,2 метра) шаром глини й має по периметру 4-дюймову (10 см) теплоізоляцію з піноматеріалу навколо та зверху. Це цілком реально, якщо ви готові викопати яму і маєте доступ до зварювальника та майстерні вихлопних систем, де можуть гнути труби. І, чорт забирай, обійшлося мені це набагато дешевше, ніж опалення мазутом за одну зиму.
B>
Отже, якщо у вас є резервуар на 5000 галонів (18 927 літрів), заповнений піском, то ви матимете приблизно 38 тонн піску, який можна використовувати як батарею. Якщо нагріти пісок до 200 °C, отримаєте батарею з максимальною ємністю близько 2 МВт·год. Це дуже вражає, але щоб зберігати батарею максимально ефективною, енергію слід використовувати саме у вигляді тепла, оскільки перетворення її назад на електрику знижує ефективність приблизно з 90% до менш ніж 25%.
Крім того, у відео, як мені здається, йдеться радше про піщані батареї формату 50-галонної (190-літрової) бочки — вони зберігають значно менше енергії, і їхня ефективність не перевищує 75%, навіть якщо використовувати енергію безпосередньо як тепло.
A>
Насправді за допомогою такої системи можна отримувати пару надвисокої температури, але ви маєте рацію: за ефективністю вона жодним чином не зрівняється з хімічними батареями для зберігання надлишкової електричної енергії.
Що до температур — зараз уже третій сезон роботи батареї, і вона продовжує нагріватися. У вересні, коли ми ввімкнули опалення, температура становила 680 °C. Нам потрібно опуститися приблизно до 200 °C, коли дні стануть достатньо довгими, щоб я знову почав підвищувати температуру. Але щоразу, коли мої сонячні панелі або вітряк виробляють надлишок енергії, я створюю 8–16 кВт теплової енергії і заганяю її назад під землю.
Уся ця глина — частина моєї теплової маси. Буває, що я прокидаюся вранці з повністю зарядженими батареями, і скидні навантаження вже активні через нічні вітри.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739550 вiд 2026-01-19 15:12:54
ProstoVlizPobalakaty № 1739536
olma № 1739532
Як визначити, який матеріал краще підходить як наповнювач для такої теплової батареї? Тут діє просте правило: чим вищий добуток густини на питому теплоємність, тим більше енергії можна запасти в одиниці об’єму.
За цим критерієм:
тальковий камінь — відмінний
пісок — хороший
бетон — середній
метал — поганий
Як я вже описував, фіни використали тальковий пісок (із тальковим гравієм), а канадець — пісок. Зробімо порівняння.
Параметр............... Тальковий камінь (стеатит)....... Річковий пісок (кварцовий)
Питома теплоємність.............0,95–1,00 кДж/ (кг·К)....0,80–0,85 кДж/ (кг·К)
Густина (насипна / моноліт).....2 900–3 000 кг/м³.......1 500–1 700 кг/м³ (насипна)
Об’ємна теплоємність............ ≈ 2,8–3,0 МДж/ (м³·К).... ≈ 1,2–1,4 МДж/ (м³·К)
Теплопровідність................6–9 Вт/ (м·К)............0,25–0,6 Вт/ (м·К)
Робоча температура.............. до 1000 °C.............. до ≈600 °C (без спікання)
Ми бачимо, що ємність батареї з використанням талькового піску буде приблизно вдвічі вищою за тих самих розмірів, ніж у разі застосування річкового піску. Але, попри це, звичайний або річковий пісок також цілком добре підходить.
Тепер перевіримо шлак. Порахуємо й для нього.
Матеріал.......... ρ (кг/м³)...... c (кДж/кг·К).... ρ·c (МДж/м³·К)
Тальковий камінь... ~2900........... ~1,0........... ~2,9
Кварцовий пісок.... ~1600........... ~0,8........... ~1,28
Вугільний шлак..... ~1500........... ~0,85.......... ~1,28
По енергоємності шлак ≈ пісок.
у шлаку є важливі плюси:
Дуже висока робоча температура
стабільний до 900–1100 °C
не боїться циклів
Практично безкоштовний
відхід ТЕС
часто навіть платять за утилізацію
Хімічна інертність
не горить
не окислюється
не псується
І мінуси:
Пористість
гірша теплопровідність
Токсикологія
важкі метали (As, Hg, Pb)
потрібна герметизація
не для житлових приміщень без ізоляції
Різнорідність
властивості сильно залежать від ТЕС і вугілля
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1740299 вiд 2026-01-31 15:48:49
klirik
№ 1740289
Світла не було десь 4 години. Приблизно годину тому все відновили.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1740337 вiд 2026-02-01 02:33:40
The 100 best coaches in football history ranked.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1740359 вiд 2026-02-01 12:37:48
Alex Siriy
«Секс-імперія» Епштейна була «пасткою КДБ–ФСБ»: педофіл мав контакти з Путіним, а російських дівчат доставляли літаками для збору компромату на світових знаменитостей, — Daily Mail.
Джерела видання в розвідці вважають, що Епштейн керував «найбільшою у світі операцією з використання сексуальної компрометації (honeytrap)» від імені КДБ.
В електронному листі від 11 вересня 2011 року невідома особа обговорює можливу зустріч Епштейна з Путіним під час поїздки до РФ. Імовірно, ще одна зустріч планувалася у 2014 році. У листі японський підприємець Джой Іто повідомляє, що мільярдер Рейд Гоффман, співзасновник LinkedIn, не зміг долучитися.
Після того як 17 липня 2014 року росіяни збили пасажирський літак Malaysia Airlines над Україною, зустріч було скасовано. Іто написав Епштейну: «Зараз, після авіакатастрофи, це погана ідея». Інші повідомлення свідчать, що Епштейн заявляв про готовність надати Кремлю цінну інформацію про Трампа напередодні саміту в Гельсінкі.
Американські експерти з розвідки вважають, що Епштейн потрапив у світ шпигунства через ділові зв’язки з Робертом Максвеллом, який був радянським агентом ще з 1970-х років. Представники спецслужб США також припускають, що Епштейн мав давні зв’язки з російською організованою злочинністю, яка могла його шантажувати.
Файли Епштейна містять 1056 документів з згадками Путіна та 9629 документів, у яких фігурує Москва.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1740365 вiд 2026-02-01 13:31:45
Ось вималювалися важелі Лукашенка, якими він керує Трампом:
-------------
Dzmitry Halko
Чи знаєте ви, звідки був останній дзвінок, який мав Епштейн у тюрмі перед тим, як його знайшли мертвим у камері? Дзвінок був з Білорусі. Можливо, я навіть знаю точну адресу, звідки дзвонили.
Наразі це ексклюзивна інформація. На великий жаль, у Білорусі не залишилося незалежних журналістів, щоб на місці розслідувати цю справу глибше. Але, може, хтось за допомогою інструментів OSINT знайде більше.
***
Про важливість Карини Шуляк у житті Епштейна, крім того, що саме з нею він мав останню розмову в житті, свідчить той факт, що він планував залишити їй 50 мільйонів доларів – у десять разів більше, ніж для Гіслайн Максвелл.
А також 32,73-каратний діамантовий перстень. Щодо нього, Епштейн записав, що подарував його “з наміром одружитися”.
Ба більше, у заповіті та документах про довірче управління висловлено його намір передати їй свій портфель нерухомості, зокрема, ранчо Зорро, квартиру в Парижі, маєток у Палм-Біч і навіть сумнозвісний острів Літл-Сент-Джеймс.
Епштейн декілька разів навідував Білорусь і надсилав гроші батькам Карини.
Карина Шуляк була ключовою ланкою в східноєвропейській / пострадянській мережі Епштейна. Саме вона займалася дівчатами, яких пізніше використовували для нав'язування контактів або шантажу серед американської еліти.
Документи вказують, що Шуляк була однією з дев'яти співробітників Southern Trust – компанії, яка використовувалася як канал для здійснення платежів іноземним жінкам та для управління логістикою Epstein Enterprise.
З цією самою мережею був пов’язаний такий собі Сєргєй Бєляков, чоловік, який зробив приголомшливу кар’єру в Росії: майже одразу після закінчення Академії ФСБ наприкінці дев’яностих – у заступники міністра економічного розвитку, а потім – в організатори Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі, який називають “Давосом Путіна”. Пізніше обіймав керівну посаду в OZON.
Цей Бєляков використовував Епштейна як міст для пошуків обходу американських санкцій, зокрема за допомогою криптовалюти, після анексії Криму. Також він розрулював проблеми, які виникали з російськими дівчатами.
***
Отже, я встановив точну адресу, де мешкали або досі мешкають батьки Карини Шуляк, і де мешкала вона сама: Мінськ, вул. Корицького, буд. 8, кв. 5.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1740649 вiд 2026-02-08 17:27:26
Ставки на матч як ніколи високі. :))
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1741370 вiд 2026-02-18 10:18:38
Валерій Пекар
Пройшла інформація, що Роскомнадзор заблокував Linux. Це крутіше, ніж Старлінк.
З нетерпінням чекаємо заборони в росії українського алфавіту, бо це вплив злочинного київського режиму. В такому випадку росіянам залишаться лише Ë, Ы, Ъ та Э. В принципі, достатньо для висловлення їхніх думок.
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1743287 вiд 2026-03-13 13:39:22
Уже й назву запропонували українським технологіям. Із коментарів:
Saw someone in chat call the Ukrainian technology - Cost-Efficient Aerial Rapid Defence System.
CARDS
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1745201 вiд 2026-04-07 02:05:49
Fozzey, з Днем народження!
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1745456 вiд 2026-04-10 05:14:45
Учора Ren випустив свій черговий шедевр Down the Road.
Як і більшість його пісень, ця має реальне підґрунтя. Як з’ясували слухачі, у ній розповідається історія одного з перших блюзменів - Роберта Джонсона.
Роберт народився 1911 року в бідній багатодітній родині. Його тягнуло до музики, але, за свідченнями сучасників, він не вирізнявся особливим талантом, а його спроби грати на гітарі лише дратували і слухачів, і професіоналів. Після того як його перша дружина померла під час пологів, у той час, коли він намагався заробляти грою на вулиці, Роберт одружився вдруге, зібрав свої небагаті речі в невеликий чемодан і вирушив у мандри. Він зник на вісім місяців, а потім з’явився ніби нізвідки, вже з неймовірною, досі нечуваною технікою гри на гітарі.
Його музика була настільки вражаючою, що пішли чутки: він продав душу Дияволу. Сам Джонсон підтримував цю легенду, розповідаючи про таємниче перехрестя, де він нібито уклав угоду з Дияволом в обмін на майстерність гри блюзу. За цією легендою, уночі на особливому перехресті можна було зустріти Диявола, який виконував бажання в обмін на душу: якщо дати йому гітару, він повертав її налаштованою - і людина назавжди ставала великим музикантом, але втрачала душу. У новому репертуарі Роберта Джонсона з’явилися й відповідні пісні: Cross Road Blues, Hellhound on My Trail і Me and the Devil Blues.
Приблизно через десять років, у 1938-му, Джонсон загинув за нез’ясованих обставин у віці 27 років. Ще до смерті, у 1936 році, він встиг записати за символічну плату близько 30 своїх пісень у студії, і вони надовго зникли без сліду. Після його смерті музиканта майже забули. Лише у 1961 році студія Columbia Records несподівано випустила збірку його записів під назвою King of the Delta Blues Singers. Альбом миттєво здобув статус одного з найвидатніших в історії, а Роберт Джонсон був визнаний легендою. У 2003 році журнал Rolling Stone поставив його на п’яте місце у списку «100 найвеличніших гітаристів усіх часів». Його пісні виконували Eric Clapton, Led Zeppelin, Ry Cooder, The Rolling Stones, The Doors, Bob Dylan, Grateful Dead, John Mayall, Peter Green, Luther Allison, Red Hot Chili Peppers, The White Stripes, Patti Smith та багато інших.
Таємнича смерть Джонсона у 27 років стала одним із витоків так званого “Клубу 27” - неформального об’єднання музикантів, які пішли з життя у цьому віці за дивних обставин. До нього зараховують Jimi Hendrix, Jim Morrison, Janis Joplin, Brian Jones, Kurt Cobain та Amy Winehouse. Чи варто додавати, що, за легендою, всі вони нібито також зустрічалися з Дияволом на тому самому магічному перехресті…
Відео про життя Джонсона українською.
https://www.youtube.com/watch?v=yyMy0ZNlJ0E
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1745620 вiд 2026-04-12 05:37:41
Batyj & Pryvyd Zamku, з Днем народження! Мiцного здоров'я!
