 |
|
| ||||||||
| Хронологiчно | ||||||||
 | | | ||||||
mitridates [Останнi 20 месаг]
№ 1659147 вiд 2023-03-13 12:38:02
Під р. 1187 Київський літопис за Іпатіївським списком, оповідаючи про смерть переяславського князя Володимира Глібовича під час походу на половців, говорить, що» плакашеся по немь вси переяславци «, бо він був князем» всякими добродЂтельми наполнен — о нем же Украина много постона «(журилася). Це перший запис у нашому літописі, де вжито назву Україна. Під р. 1189 в тому самому літописі в оповіданні про кн. Ростислава Берладника згадується, що він приїхав» ко Украйні Галичькой «(на означення подністрянського Пониззя). В літописі Галицько-Волинському під 1213 р. є запис:» Данилу же возвратившуся к домови, и Ђха c братом й прия Берестий, и Угровеск і Верещин, Столпе, Комов и всю Украину «, себто всю забужанську Україну. В тому ж літописі під 1268 р. знаходимо вислів» украйняни «, під 1280 —» на ВкраинЂ «, під 1282 —» на ВкрайницЂ «. В усіх випадках словом Україна означувано переважно пограничні землі супроти державного центру в Києві.
І в кінці XV ст. й на початку XVI ст. широко вживали слова Україна на означення пограниччя, а мешканців тих» україн «(як, напр., подільської, волинської чи брацлавської) називали» україніянами «або» українниками «.
З XVI ст. назва Україна вживається тільки в значенні» країни або держави, заселеної українцями «, В дальшому значенні взагалі як» країна «(= гр. κώρα і латинському regio),» далекий край «, в народних піснях теж як» вільна земля «.