 |
|
| ||||||||
| Хронологiчно | ||||||||
 | | | ||||||
sk (здалеку...) [Останнi 20 месаг]
№ 1677410 вiд 2023-11-16 11:42:25
непогано про пушкіна розписали
до речі коли (десь рік назад) у львові спіймали якогось навіжженого підараса за те що фотографував військові об'єкти чи щось таке, він виявився очільником “кружка” руськой культури чи щось таке...
я, звичайно хуйєю, з історії хуйлостану...
той пушкін багато “путєшестововал”, тому що його цар в ссилку відправляв за те що того ж царя хуйово в жопу цілував чи хз за що...
нажаль до сибіру, видно, в ті часи доїхати на конячках було неможливо, тому відсилали “на південь”. до “свіжезахопленої” бесарабії і т. п...
так само як пізніше лєрмонтова в грузію, “свіжезахоплену”
-----------
Про Пушкіна і інші монументи російським культурним діячам.
В Києві нарешті демонтували пам'ятник Пушкіну. Звісно, не минулося без обурення. Тому варто ще раз проговорити про що все це. І що памятники Пушкіну - вони взагалі не про нього.
Можливо, коли ця війна закінчиться (так, всі війни рано чи пізно закінчуються), пройде якийсь певний проміжок часу, люди переварять війну і її наслідки, російська культура буде сприйматися адекватно її масштабу і статусу як ще одна національна культура.
Ну, тобто приблизно так само як сприймається зараз в Україні польська, турецька, угорська чи румунська. Вона існує, там напевно є щось з високою культурною цінністю, є якась фігня, є якісь їх національні травми, але най буде. Хтось буде читати-дивитися і взагалі цікавитись. Але не буде більше спримати російську культуру як “культуру старшого брата” чи якусь особливо цінну велику культуру, яка має бути тут головною чи існувати на одному рівні з українською.
А саме цю парадигму - “російська культура - висока, українська - плебейська і провінційна” - цілком логічно формували в пікові радянські роки. Саме радянськи.
Пушкіна настільки медійно значущим зробив Сталін. Так, його шанували в Російській імперії як великого поета. Але такого потоку безумства і такого культа, яке розпочалося 1937 року - на 100-річчя смерті - не було. Саме тоді кілька пам'ятників на всю імперію (1899 року - на 100-річчя народження - в Києві встановили тільки погруддя Пушкіна, а повноцінні памятники були в Царскому Селі і Москві) перетворилися на сотні і тисячі монументів. Мабуть, більше ніж Пушкіну пам'ятників було тільки Леніну.
Тому, прибираючи монументи Пушкіну, ми не його стираємо. Бо написане ним доступне для всіх бажаючих. Ми сталінський наратив і навязану меншовартість з наших вулиць прибираємо. Якось так.
Підписатися на Богданова