 |
|
| ||||||||
| Хронологiчно | ||||||||
 | | | ||||||
Enot [Останнi 20 месаг]
№ 1694882 вiд 2024-06-28 08:57:54
Ви, шановні, трохи підзабули що таке радянський тоталітаризм, а дарма.
В СРСР влада і спецслужби мали інформацію про все що відбувається в країні. При тому що Інтернету тоді не було. Тому що було таке поняття як “внутрішня розвідка”, робота якої забезпечувалася величезними агентурними мережами. Кожен агент мав писати звіти, а найголовніше з цих звітів потім лягало на стіл керівництва.
Якщо говорити про КДБ, то їхні представники в будь-якій конторі сиділи, але найбільший увага КДБ була прикута до потенційно нелояльних верств населення, передусім до інтелігенції, а серед неї особливо до творчої інтелігенції, до національної інтелігенції Її тримали під жорстким контролем, нашпіговуючи це середовище своєю агентурою. Вербували могли різними способами, або обіцяли вирішенню якихось проблем, або ставлячи жорстку альтернативу, або співпраця, або тюрма. Для цього не потрібно було обов'язково робити щось антирадянське, або щось злочинне. Чекістам дуже допомагала стаття “за мужоложтво”. Юному радянському інтелігенту популярно пояснювали, що з ним буде у в'язниці, якщо він туди попаде. А покази на нього вже є, тому що його коханець, ви вже зрозуміли хто. Це один з безлічі можливих варіантів.
Інших вербували для просування по кар'єрній драбині. І ті ішли на співробітництво з цих міркувань. Людина що в юності починала співробітництво, згодом займала високі пости, або працювала в важливому для чекістів середовищі. І це була їхня людина. Їхня, ким би він не став. Так чекісти зрештою повернулися до влади в Росії, але ми зараз говоримо про інше. Серед найвідоміших осіб з такою біографією - Віктор Янукович, людина з двома судимостями, яка в СРСР не мала жодних, абсолютно жодних перспектив. Але вона співпрацювала з КДБ і росла, аж до поста президента України.
Інша така людина - Віктор Медведчук, який був сином колабораціоніста і хотів заслужити прихильність радянської влади, працюючи на КДБ. І теж став головою адміністрації Кучми, а потім головним претендентом на пост лідера Російської України.
Слід зазначити що це найвідоміші особи, а просували їх інші особи, непублічні. І це найвищий рівень державних службовців, але є ті хто нижче рангом і ім'я їм - Легіон.
В Україні не проводилося контррозвідувальної роботи по Росії, ці люди робили що хотіли і вербували кого завгодно. Всюди були їхні люди, в таких умовах держава є недієздатною, тому що всі її важелі опановані представниками спецслужб ворожої держави, а державні рішення приймаються виходячи з особистих інтересів, а не з інтересів держави, тому що сама держава практично зникла.
Після Революції Гідності до Росії втік президент, прем'єр, голова СБУ, міністр оборони, та велика кількість інших очільників держави. І оці люди не з Марса, і не з Росії з'явилися після перемоги Януковича на президентських виборах. Всі вони працювали в українському держапараті, в армії, в спецслужбах, займалися бізнесом, займалися кримінальною діяльностю, при будь-якій владі в Україні. І всі вони мали спільне - кураторів в російських спецслужбах.
Тут хтось питав, а чого ж Київ за три дні не взяли, я відповім - у них були причини вважати що вони візьмуть Київ за три дні. І вони могли це зробити, якби мали справу лише з державою. Так, наприклад, Прагу взяли в 1968 році, чи Будапешт у 1956. Без спротиву, або зі стихійним спротивом активістів, який було швидко придушено. Тому що і там, в там весь держапарат і армія були нашпіговані агентурою і чинити спротив окупантам не могли. А народ теж не був готовий воювати проти всього Варшавського договору заради Дубчека чи Імре Надя.
Росіяни ретельно готувалися, не врахували лише реакцію українського народу на вторгнення. Тому що українці не тільки не росіяни, але й не чехи, і не угорці.