 |
|
| ||||||||
| Хронологiчно | ||||||||
 | | | ||||||
Bobb [Останнi 20 месаг]
№ 1739517 вiд 2026-01-19 00:55:04
Цікава дописка з Facebook. Переклад з кацапської.
Є у Фінляндії таке місто — Порнайнен, на півдні країни. Там централізованим опаленням займається компанія Loviisan Lämpö. Так от, ця компанія разом із фірмою Polar Night Energy збудували круглу залізну бочку з дво- або тришаровими стінками (точно не знаю) та теплоізоляцією — висотою близько тринадцяти метрів і діаметром п’ятнадцять (чи навпаки — не суттєво).
Усередину цієї бочки вони засипали відходи місцевого виробництва камінів — брухт талькового каменю. А до всього цього причепили величезний резистор. І почали заганяти туди надлишки електроенергії, що виробляється влітку вітровою та сонячною генерацією, у вигляді тепла.
А надлишків у Порнайнені вистачає: влітку там сонячно й вітряно, а взимку — навпаки. Ці надлишки через резистор нагрівають уламки талькового каменю всередині до шістсот градусів, і він лежить там, мов у термосі, аж до зими. Сумарна енергетична ємність цієї штуки — 600 мегават-годин.
Узимку вона підігріває труби для опалення будинків місцевих мешканців. Якщо запитати в ШІ, скільки кіловат-годин потрібно середньому фінському будинку на опалення, він відповість: від 0,8 до 1 кВт·год на рік на квадратний метр. Виходить, що ці 100 мегават-годин можуть опалювати протягом року 100 000 квадратних метрів житла.
Якщо ж знову запитати в штучного інтелекту, яка середня площа приватного будинку у Фінляндії, він відповість — 112 квадратних метрів. Отже, одна така установка може опалювати приблизно дев’ятсот будинків. А це, взагалі-то, чимало.
Чи вигідно таке робити? Точно сказати складно. З енергетичного погляду — схоже, що вигідно. А от з інвестиційного я прикину приблизно за тиждень і тоді напишу.
Сьогодні найдешевша частина системи сонячного облаштування будинку — це самі сонячні панелі. Китайці, дотуючи цю галузь державою, загнали себе в цінові війни, і самі панелі зараз коштують майже нічого. Так, китайські панелі — лайно і значно гірші за американські чи німецькі, зате вони практично безкоштовні. І простіше купити три китайські панелі — дві поставити, а одну тримати про запас, коли встановлена зламається, — ніж одну німецьку, хай у неї й вищий ККД та значно довший строк служби.
Тож перевищити проєктну потужність системи за рахунок панелей — не проблема і майже нічого не коштує. Резистор для цієї системи, на око, теж не виглядає дорогим. А така от залізна бочка з подвійними чи потрійними стінками та теплоізоляцією — і поготів.
Тальк усередині з часом буде «вигорати». Але це відходи місцевого виробництва — поповнювати їх можна безкоштовно. А псуватися в цій системі, по суті, нічому. І ККД у неї доволі високий.
Бо кількість фазових переходів тут рівно така сама, як у будь-якій системі з вітряком чи сонячною панеллю. По суті, що там відбувається? Теплова енергія сонця перетворюється на електричну, заганяється в акумулятор у вигляді електрики, там зберігається, потім забирається з акумулятора у вигляді електрики й знову перетворюється на тепло. А тут що? Теплова енергія → електрика → по дроту в резистор → тепло (або ж одразу вітрова енергія на вході). Усе абсолютно так само.
З погляду втрат на зберігання взагалі спірне питання, де вони менші — в акумуляторі у вигляді електрики чи в цьому термосі у вигляді тепла. Це треба рахувати, а порахувати це зовсім не просто.
Але зробити тепловтрати дуже низькими — не складно, можу сказати це вам напевно. Бо в мене на фермі зимувало приміщення з басейном із дуже холодною водою для риби, де риба готується до ікрометання. Вода проточна, і ми її охолоджуємо з 23 до 4 градусів. Ці приміщення майже повністю теплоізольовані від вулиці, і за об’ємом вони значно більші, ніж та залізна бочка в Порнайнені — у багато разів більші. І нічого — впоралися.
Зрозуміло, що нам треба було ізолювати +4 від умовних +45 на вулиці, і це простіше, ніж ізолювати +600 від −25. Але все це вирішувано. Питання лише в системності підходу та правильній постановці задачі.
Зрозуміло, що така конструкція не є універсальною. Але сам принцип — запасати енергію в якійсь іншій формі, ніж електрика в акумуляторі, — виглядає перспективним.
Я був на сонячній електростанції, де енергію на ніч запасають у вигляді води, яку вдень надлишковою генерацією перекачують на висоту, а вночі отримують її назад через гідротурбіну. Власне, і в мене EnergyGeneration PI, одна з моїх компаній, будує станції з виробництва певної речовини з атмосфери за допомогою енергії сонячних панелей. Цю речовину, на яку попит є цілодобово, ми запасаємо в накопичувачі під тиском, а вночі постачаємо її саме з цього накопичувача — по суті, той самий акумулятор, але не у вигляді електрики як складової продукту, а у вигляді вже готового продукту.
От і фінська «банка» з гарячим тальком — це такий собі своєрідний альтернативний акумулятор, позбавлений класичних недоліків звичайних батарей: обмеженого строку служби, складності виробництва та рідкісності матеріалів, які в них використовуються. Звісно, це не панацея, але один із варіантів, що окреслює певну перспективу для подальших ідей.
Finland's Giant Sand Battery: A Revolution in Energy Storage?
https://www.youtube.com/watch?v=EbEVOa9IEgQ
